ЕВКАЛІПТ — Eucalyptus L’Hеrit. (грец. еu — благо + calypto — приховувати в бутонах, розрашованих під чашолистками) — рід Е. родини миртових (Myrtaceae), налічує близько 525 видів, розповсюджених по всьому світу. В Україні згідно з ДФ ΧІ дозволено використання листя Е. прутоподібного (E. viminalis Labill.; рос. назва — эвкалипт прутовидный), а Європейською Фармакопеєю — листя Е. кулькового (E. globulus Labill; рос. назва — эвкалипт шариковый). Батьківщиною Е. є Австралія й о. Тасманія. Рослини цього виду дуже швидко зростають та дають цінну деревину для будівельної, меблевої та паперової промисловості. Промислові насадження Е. розташовані на узбережжі Середземного і Чорного морів, Кавказі, в Африці, Індії, Індонезії, Новій Зеландії, Південній Америці та Чилі. На території колишнього СРСР культивують близько 30 видів Е. в зоні вологих субтропіків чорноморського узбережжя Кавказу, головним чином в Аджарії та Абхазії. Врожайність листя на промислових плантаціях у молодому віці становить 80–150 ц/га, вихід ефірної олії — 100–200 кг/га. На територію України сировина імпортується. Медичне значення мають 3 види. Представники роду Е. — високі вічнозелені швидкозростаючі дерева до 50–70 м завв. з могутньою кореневою системою і міцною деревиною. Кора стовбура і гілок білувато-сіра, гладка, з зовнішнім шаром, що відшаровується. Молоді гілки чотиригранні, ребристі, покриті сизим восковим нальотом. Завдяки здатності поглинати величезну кількість вологи і виділяти її в повітря, а також властивості черешків повертати листя ребром до сонця Е. є деревами-насосами та осушувачами ґрунту. Для представників роду Е. характерна гетерофілія: так, на молодих гілках листя — супротивне, м’яке, покрите шаром воску, сизе, сидяче, яйцеподібної форми та серцеподібне в основі; на більш старих гілках листя поступово переходить у чергове, подовженої форми; найбільш типове старе листя — вузьколанцетне, серповидно-вигнуте, шкірясте, короткочерешкове. Різні види Е. відрізняються формою листя. Все листя ізолатеральне. У листках старих гілок палісадна тканина складається зазвичай із 2–3 рядів клітин з кожного боку. Губчаста тканина розвинена слабо. Листки молодих гілок відрізняються меншою кількістю рядів клітин палісадної тканини і більш сильно розвиненою губчастою тканиною. У м’якоті листків виникають численні друзи, рідше — призматичні кристали оксалату кальцію. Жилки мають кристалоносну обкладку; у листках молодих гілок обкладка виражена слабо. У мезофілі всіх типів листя є занурені вмістилища ефірної олії округлої чи овальної форми; вмістилища дуже великі й часто займають більше половини товщини листка. Квітки одиночні, пазушні, сидячі, розташовуються на короткій квітконіжці. Чашечка трубчаста, зросла із зав’яззю, дерев’яниста, зеленувато-сиза. Отвір чашкової трубки закрито кришечкою з куполоподібним відростком; кришечка бородавчаста, коротше трубки, утворена щільно спаяними між собою пелюстками. При розпусканні квіток кришечка скидається. Тичинки — численні, що прикріплюються до краю надматочкового диска. Маточка з напівнижньою зав’яззю, шиловидним стовпчиком і невеликим рильцем. Стовпчик — довгий, тонкий, з невеликим головчастим рильцем. Зав’язь — напівнижня, 2–7-гніздова з численними сім’язачатками. Плід складається з коробочки, що зрослася з чашечкою. Коробочка приплюснуто-куляста чи широкотрубчаста, бородавчаста, 10–15 мм завд., з 4 ребрами. Плоди дозрівають близько року. У кожному гнізді коробочки розвивається по одному чи кілька насінин; крім того, між насінням знаходиться велика кількість недорозвиненого насіння у вигляді бурих лусочок. Насіння в обрисі кругле, злегка сплющене, коричневато-чорне, 3–5 мм довжини. Офіцинальною сировиною є листки Е. прутовидного (Folia Eucalypti viminalis). Збирають їх не раніше листопада, а ті, що зимували, — у будь-який час року. Листки кожного Е. збирають окремо. Сушать сировину на вільному повітрі або в приміщеннях, які добре провітрюються; штучно сушать при температурі до 40 оС; вихід сухої сировини — 42–43%. Свіжі одно- або трирічні пагони (разом з листям, пуп’янками і плодами), які заготовляють з жовтня по квітень, використовують як сировину для одержання ефірної олії (Oleum Eucalypti). З лікувальною метою використовують і пилок рослини.
Терпенові сполуки у роді E. представлені циклічними, ациклічними й ароматичними монотерпеноїдами і сесквитерпенами. Крім того, деякі дослідники знайшли в E. viminalis сапоніни тритерпенової групи. Циклоартанові тритерпеноїди були виявлені в Е. mycrocorys, а саме — циклосукаленол. З листків E. camadulensis виділена евкаліптанова кислота, яка має спазмолітичну активність. Основною групою терпенових сполук, виявлених у видах E., є монотерпеноїди — основні компоненти ефірних олій. Переважна більшість досліджених видів Е. з різних районів земної кулі як головного компонента ефірних олій містять 1,8-цинеол (евкаліптол) і відрізняються за складом та співвідношенням мінорних компонентів. Поряд з цим вивчені ефірні олії Е. (E. stenostoma, E. triflora, E. dendromorphia, E. burqessiana, E. rupicola, E. approximans ssp approximans u spp conocarpa, E. paliforums), у яких 1,8-цинеол відсутній. В ефірній олії E. tereficornis, E. citridora, E. macarthurii 1,8-цинеол є мінорним компонентом. ДФ ХI (1989) дозволяється застосовувати ціле листя із вмістом ефірної олії не менше 1%, а подрібнені — із вмістом не менше 0,8%. В ефірних оліях видів Е., які культивувалися у СРСР, було виявлено 72 Е. globulus, 44 Е. cinerea і 64 Е. viminalis компонента. Поряд з видами, які містять цинеол, існують види Е. (E. citriodora), в ефірній олії яких містяться цитронелаль (до 53%), цитронелол (до 20%), гераніол (5%), ізопулегол (2%) та інші терпени. Вони мають приємний запах і застосовуються в парфумерії. Ефірна олія деяких видів Е. (E. amygdalina Labill. та ін.) має неприємний різкий запах через перевагу феландрену і наявності кетону піперитону. Такі ефірні олії використовуються для технічних цілей. Встановлено, що вміст ефірної олії в листках Е., зібраних влітку, вище, ніж узимку, і мало залежить від місця збирання. Вміст ефірної олії в деревині та гілках значно менший, ніж у листках. Із фенольних сполук у видах роду E. виявлені фенолокислоти, флавоноїди, стильбени і дубильні речовини. У листках E. viminalis основними сполуками є похідні кверцетину і кемпферолу. У листях виявлено кверцитрин (кверцетин-3-О-L-рамнопіранозид), ізокверцитрин, хірзутрин (кверцетин-3-(-D-глюкопіранозид)), рутин (кверцетин-3-О-рутинозид), сидероксилін і 5,4'-діокси-7-метокси-6,8-диметилфлавон. Вивчено склад флавоноїдів листя E. rostrata і Е. Юмана. У листях першого виду виявлені рутин, кверцимеритрин, 4-О-D-галактозид генкваніну, 3'-О-глікозид рамнетину, гіперин і вільні аглікони — кверцетин і кемпферол. У листях останнього основним компонентом є рутин. У листях E. rubida ідентифіковані стильбени: полідатин, репонтицин і 6-О(Е)-п-кумарат полідатину, що виявляють репелентну активність по відношенню до блакитної мідії — Mytilus edulis. У листях 4 видів — Е. incrassata, Е. blakelyi, Е. grandis і E. globulus — були виявлені евгобалі. У молодих листях Е. incrassata знайдені евгобалі ln-1; III; V. З молодих листків Е. blakelyi виділені евгобалі b1; 1b; 1c; IIa. У молодих листях Е. grandis виявлені монотерпенові аналоги флороглюцину — евгобалі G1; G2; G3; G4 і G5, а в листі E. globulus — евкаліптон. У пилку Е. шарикового виявлені білки, амінокислоти, вуглеводи, вітаміни В1, В2, РР, С, біотин, фолієва кислота, рутин, антибіотики і стимулятор росту.
ЛП, отримані з представників роду E., з давніх часів використовувалися в народній і офіцинальній медицині. Головна терапевтична активність — антисептична. Крім того, вони мають виражену протизапальну активність, сприяють швидкому загоєнню ран, виявляють знеболювальну, слабку седативну, незначну відхаркувальну активність та мають загальнозміцнювальний ефект. Олія Е. входить до складу багатьох комбінованих ЛП, таких як Інгаліпт, Евкатол, Ефкамон, Інгакамф, Камфомен, Пектусин та ін. Олія Е. широко використовується для інгаляції при захворюваннях дихальних шляхів, гнійних бронхітах, абсцесах легень. У суміші з іншими ефірними оліями (скипидаром, камфорою та ін.) ефективно діє при застудних захворюваннях і ревматичному болю. На основі БАР Е. розроблені ЛП для лікування хронічного пієлонефриту та виразкової хвороби. Олію Е. використовують для лікування фурункульозу, флегмон, ерозивно-виразкових уражень слизових оболонок, для інгаляції при катарах ВДШ, як відволікаючий і знеболювальний препарат для розтирань при міозитах, радикулітах, плекситах та інших захворюваннях, в офтальмології, для лікування та профілактики ракових захворювань, для виготовлення порошків проти укусів комах. Крім того, з ефірної олії Е. отримують субстанції евкаліптол та цитраль, які використовують для виготовлення некурильних тютюнових виробів і які є альтернативою цигаркам, для виробництва жувальних гумок, засобів для догляду за ротовою порожниною та різних косметичних засобів. Олію Е. використовують для виробництва зміїного репеленту, аерозолю для винищення вошей. Галенові препарати з листя Е. мають виражену антисептичну і протизапальну дію. Вони активні по відношенню до грампозитивних, грамнегативних мікроорганізмів, чинять згубну дію на гриби і найпростіші, пригнічують ріст золотистого стафілокока, ешерихій, туберкульозних мікобактерій, дизентерійної амеби і трихомонад. Галенові препарати застосовують для полоскання, інгаляцій, готування вологих тампонів, примочок. Настій і відвар листя Е. призначають при абсцесах, флегмонах, гнійних маститах, інфікованих хронічних виразках в’ялого перебігу, у дерматологічній практиці — при різних гнійних захворюваннях. При гінекологічних захворюваннях відвар і настій використовують для спринцювання. Призначають їх також для лікування опіків і відморожень. Настойку або настій призначають для полоскань при гінгівітах, стоматитах і ангінах, у вигляді інгаляцій використовують при ГРВІ, трахеїтах, ларингітах. У медицині минулого сторіччя препарати Е. застосовували при малярії, скарлатині, дифтерії та проти глистів. З листя Е. прутовидного виробляють препарат Хлорофіліпт, який випускають у формі 0,25% або 1% спиртового чи 2% олійного розчинів, таблеток для розсмоктування та спрею; використовують зовнішньо, в/в та перорально. На кафедрі хімії природних сполук НФаУ розроблена комплексна технологія отримання з листя Е. прутовидного гідрофільного сухого екстракту з анаболічною, протизапальною та антимікробною активністю. З листя Е. прутовидного отримують препарат Евкалімін, який має антимікробну та противірусну активність. Пилок Е. кулькового має жарознижувальну, антибіотичну і тонізуючу активність, стимулює діяльність шлунка. Крім того, Е. є цінними медоносами. Деревину Е. широко використовують у будівельній, меблевій та паперовій промисловості.
Дослідження фенольних сполук листя евкаліпта / О.М. Кошовий, А.М. Комісаренко, А.М. Ковальова та ін. //Фармаком, 2005. — № 2/3; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992.